Уважаемые посетители сайта ses.odessa.ua!

Обращаем Ваше внимание, что данный сайт носит исключительно информационный характер.

Все вопросы, не связанные с книгой "Чтобы наступило завтра", задавайте на официальном сайте Главного управления Госсанэпидслужбы в Одесской области: http://odses.gov.ua/772-zapitannya-ta-skargi.html

Главная » СЭС Савранского района Одесской области » Санітарно-епідеміологічна служба Савранського району

Санітарно-епідеміологічна служба Савранського району

Автор: admin от 6-11-2011, 15:39
Санітарно-епідеміологічна служба Савранського району Головний державний санітарний лікар Савранського району Володимир Сабадаш

Савранський район — лісова перлина Одещини. Тут є все, що потрібно людині для життя і праці — чисте повітря, різноманітна флора і фауна. Велику частину території району займають лісові масиви, найбільшим з яких є Савранський ліс.
Територія теперішньої Саврані і навколишніх сіл була заселена з давніх часів.Тут знайдено рештки слов’янських поселень черняхівської культури (II-VI століття н.е.), а також пізніших часів (VII-VIII століття н.е.). В околицях селища збереглося чимало курганів.
Саврань вперше згадується в історичних документах кінця XIVстоліття у зв’язку з даруванням її литовським князем Вітовтом панам Кошелевичам. Після Люблінської унії землями по середній течії Південного Бугу стали володіти польські магнати Конєцпольські (XVI-XVII століття) і Любомирські (XVIII століття). Щоб захистити свої володіння від татаро-турецьких нападів, С.Конєцпольський в 1634 році доручив французькому інженеру Боплану, який перебував на службі у війську польскому, збудувати в Саврані фортецю. Називалася вона Конєцполем, а також Усть-Савранем.
…У 1793 році Саврань перейшла до Росії. В 1799 році за указом царя село (360 душ) відійшло до графа Салтикова, який незабаром продав його графині Ржевуській. Але після польського повстання 1830-1831 рр. держава конфіскувала її маєток. У 1839 році Саврань віднесено до військових поселень Києво-Подільського округу. Тут було розміщено підрозділи уланського полку, штаб якого містився в Умані. В 1849 році складено план містечка Саврані.
Після ліквідації військових поселень, що фактично сталося 1865 року, Саврань перейшла до міністерства державного майна. Її населення складалось з колишніх військових поселенців (186 дворів), міщан (231 двір), купців (10 дворів) і дворян (3 садиби). Землевпорядкування було завершено восени 1872 року. На 262 двори, в яких налічувалося 735 душ чоловічої статі, було відведено 3347 десятин, у т.ч. угідь — 2890 десятин.

Район сформовано у 1923 році. Розташований на півночі Одеської області на відстані 213 км від обласного центру, він межує з півночі з Кіровоградською, зі сходу — Миколаївською областями, з півдня — Любашівським, з заходу — Балтським районами Одеської області.
Загальна площа району складає 6160 кв.км, в тому числі 37,0 тис.га орних земель і 12,5 тис. га лісового фонду, майже 600 га зайнято лісозахисними смугами.
0,6 тис. га — водних запасів. Водні об’єкти — водосховище на річці Південний Буг, річки Південний Буг, Савранка, Яланець, 31 ставок.
В Савранському районі налічується 21 населений пункт. Вони підпорядковані одній селищній і десятьом сільським радам.
В 2007 році в районі народилося 205, померло 398 чоловік.
Водозабезпечення здійснюється через артезіанські свердловини (їх в районі 34) та шахтні колодязі, у громадському користуванні їх налічується 31 та більше 5 тисяч — у приватному секторі.
В смт. Саврань діє комунальний водопровід із шести артсвердловин.Чотири сільських водопроводи — в селах Вільшанка, Дубинове, Капустянка, Полянецьке. Є також 24 відомчих водопроводи.
На території району 26 агроформувань та 67 фермерських господарств. Крупні ЗАТ АПК «Саврань» — с.Полянецьке, Бакша, ПСП ім. Котовського, ТОВ «Кірова», «Дружба».
Із семи промислових підприємств найкрупніші — «Держлісгосп», «Авантаж» — по переробці деревини, кам’яний кар’єр с. Вільшанка, «Дорожний відділ» по ремонту доріг.
В районі функціонують ЦРЛ, чотири сімейні лікарські амбулаторії, чотирнадцять фельдшерсько-акушерських пунктів, шість аптек, аптечний пункт, дві лазні, п’ять перукарень, готель, два організованих пляжа.
Тут 15 загальноосвітніх шкіл, 11 ТОЗ, 1 ПТАУ. Влітку по два місяці працює спортивно-оздоровчий табір «Південний Буг», та філія Одеської обласної турбази «Дубки».
Великою проблемою для жителів є те, що район не газифіковано природним газом, а у райцентрі відсутня селищна каналізація.

Санепідстанція району — ІІІ категорії. Станом на 20 лютого 2008 року у відділах Савранської СЕС ставки лікаря-епідеміолога, лікаря-лаборанта з токсикології були вакантними.
З кінця 50-х до 1970 року головним державним санітарним лікарем району працював С.І. Журавльов, з 1970-го до 1975 року відбулась зміна п’яти головних лікарів районної СЕС.
З 1975 року і по нинішній час службою керує головний державний санітарний лікар району Володимир Григорович Сабадаш. Того ж року держсанепідслужба вийшла із підпорядкування ЦРЛ.

В районній санепідстанції діють епідеміологічний, санітарно-гігієнічний, дезінфекційний відділи, бактеріологічна, санітарно-гігієнічна та паразитологічна лабораторії. Готується відкриття госпрозрахункового відділу профілактичної дезінфекції.
Будівля СЕС орієнтовно датується ще 1852 роком і підлягає списанню. У 2007 році силами працівників районної санепідслужби проведено поточний ремонт приміщень. На черзі ремонт підлоги, даху, водопроводу, гаражів. Матеріально-технічна база СЕС незадовільна: лабораторне обладнання потребує оновлення. Але ж Володимир Сабадаш, головний державний санітарний лікар району, з цього приводу зауважує:
— У порівнянні з лікарняною у нас база слабша, проте колектив сильніший. Основна частина — медичні працівники середньої ланки (І-ІІ категорія), лише четверо співробітників мають вищу освіту. Та коли обласна СЕС дає нам щорічні задачі, які спроможні вирішити працівники вищої категорії, то наші співробітники з ними справляються! В тому числі з тими, що призначені лікареві-бактеріологові, якого нам так бракує. Без проблем…
Ось отримали листа про скорочення усіх доплат, то і на ремонт нам коштів явно не дадуть. Будемо просити...
У цю будівлю перейшли у 75-му перед Новим роком. Котельня у нас з самого початку і досі працює.
Із об’єктів підвищеного епідризику серед інших визначаються маслозавод, який нині не працює, турбаза «Дубки», ЦРЛ, водогін смт. Саврань, якому понад 40 років і який давно потребує ремонту.
Савранський район вважається неблагополучним по захворюваності на туляремію та лептоспіроз. За спогадами старожилів, великі спалахи захворювань на туляремію реєструвались з 1940 по 1948 роки (в 4-х населених пунктах району — Слюсареве, Полянецьке, Гетьманівка, К. Поляна, які розташовані в лісовій зоні). Імунізація населення дала позитивні результати. Захворюваність в районі на туляремію не реєструвалася протягом 50 років. І тільки в 1998 році було виявлено 2 випадки туляремії у жителів села Концеба, які займалися полюванням на зайців в Савранському лісі.
Захворюваність людей на лептоспіроз тут реєструється з 1984 року, щорічно виявлялися один-два випадки на рік, але хворі потрапляли до лікарні у вкрай тяжкому стані і в пізні терміни, тому не всіх вдавалося врятувати.
В 1997 році захворюваність почала збільшуватись. Її найвищий рівень за весь період реєстрації припав на 2002 рік, коли захворіло 16 чоловік, і в тому числі 6 дітей віком від 10 до 14 років. Один сімнадцятирічний підліток помер.
За період з 1984-го по 2007 рік на лептоспіроз захворіло 76 чоловік, в тому числі 15 дітей. Тяжкий перебіг хвороби спостерігався у 48% хворих, середньої важкості — у 39%, легкої — у 13%. Летальність складала — 7,6%. Лептоспіроз реєструвався серед різних вікових груп, однак найбільша кількість захворілих (67,6%) припадає на активний вік, від 20 до 45 років. При зборі епіданамнезу не встановлено професійного характеру захворювання. Хворіли люди різних професій, в усіх випадках захворювання пов’язувалось із купанням та ловлею риби в річках Савранка, Яланець, ставках, а також — із заготівлею сіна в прибережній зоні річок. Але не можна виключати зараження і в домашніх умовах, так як при епідеміологічному розслідуванні у 90% випадків вдома у захворілих були гризуни.
Із року в рік захворювання на лептоспіроз реєструється в одних і тих же населених пунктах, по території яких протікають річки Савранка та Яланець (смт.Саврань, села Осичка, Концеба, Байбузівка, Кам’яне). Найбільший відсоток хворих припадає на Саврань та Кам’яне. Серологічно лептоспіроз підтверджено у 74 хворих, у 2-х хворих — гістологічно.
При дослідженні сироваток крові хворих антитіла виявлялися до різних серогруп: Помона, Канікола, Грипотіфоза, Іктерогеморагія. У 1997 році різко виріс відсоток лептоспірозу, викликаного лептоспірою Іктерогеморагія. У деяких хворих виявлялися антитіла до двох серогруп, але обов’язково була присутня серогрупа Іктерогеморагія. Перевага даної групи свідчить про те, що головне місце в якості джерела збудника посів сірий пацюк, що заселяє населені пункти, ферми ВРХ, мігрує у відкриті стації поблизу водоймищ. Ріст захворюваності прямо пов’язаний із збільшенням чисельності гризунів та проведенням дератизаційних заходів, але цих грошей вистачає тільки на роботи в тих селах, де реєструється лептоспіроз, і в основному в подвір’ях, які знаходяться поблизу водоймищ і річок.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Комментарии:

Оставить комментарий
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
 

""Чтобы наступило завтра"
История санэпидслужбы
Одесской области.
Создание сайта - webri.ru