Людмила Михайлівна Олексієнко за фахом педіатр, у 2007 році пройшла спеціалізацію з гігієни дітей і підлітків при Київському інституті післядипломної освіти. В СЕС працює вже 8-й рік, а загальний медичний стаж сягає за чверть віку.
— Що стосується дитячих закладів, то в цілому по району ситуація непогана, — відзначає Людмила Михайлівна. — Вся мережа, яка була ще й за Радянського Союзу, зберігається. Це заслуга адміністрації і відділу освіти. Тепер тут переходять на нові форми для того, щоб зберегти заклади, називаючи їх навчально-виховними комплексами «школа-сад». У нас є багато маленьких шкіл І-ІІ ступеню, де кількість дітей щороку зменшується, і для того, щоб зберегти ці школи, їх базу, проводиться реформування на НВК. У минулому році таких НВК створили чотири, у цьому — ще один.
На жаль, цього року є школи, де взагалі немає 10-х класів.
У нас тільки два сезонних дитячих садка. Решта (шістнадцять з вісімнадцяти) працюють круглий рік. Харчуванням діти в дитсадках забезпечуються, в сільській місцевості частково за рахунок батьків, сільські ради виділяють на це кошти. Харчування вітамінізоване. Дуже добре поновлено базу харчоблоків: це і виробничий інвентар, і холодильники, і електроплити. Влада поступово виділяє кошти на газифікацію шкіл. Мені здається, — каже Людмила Олексієнко, — що за останні два роки влада повернулась трохи до шкіл та садків. Вже до нас прислухаються і не зачиняють двері. Що вимагаємо — виконують. Миючі засоби, деззасоби закуповують, дератизацію проводять, дезінфекцію колодязів, джерел водопостачання. Правда, буває важкувато розмовляти, але ж розмовляємо — для нас найголовнішим є те, що база зберігається...
Найкраще турбується про дітей Гвоздавська сільська рада: у неї на балансі три дитячих садка, один з них сезонний, але думаємо, що ще рік — і він теж працюватиме круглий рік.