Любов Гнатівна Засипка народилася в селі Новопідгородне Межівського району Дніпропетровської області. Закінчила десятирічку в смт. Межева, рік працювала і вступила до Дніпропетровського медінституту (нині академія) на санітарно-гігієнічний факультет.
По закінченні навчання у 1974 році вона отримала призначення на посаду лікаря з гігієни праці в санітарно-епідеміологічну станцію міста Ізмаїла Одеської області. В 1977 році Любов Засипка була переведена до обласної санітарно-епідеміологічної станції теж лікарем з гігієни праці, де вже через рік стала завідувачкою відповідного відділу.
У вересні 1980 року Любов Засипка очолила санітарно-епідеміологічну станцію Приморського району Одеси. На той час їй було тридцять.
Вже через вісім років Любов Гнатівна керувала міською санепідслужбою Одеси, відмовившись від посади заступника голови райвиконкому на користь обраної нею професії санітарного лікаря.
Головним державним санітарним лікарем Одеської області Любов Гнатівна Засипка стала 25 серпня 1992 року.
З тих пір обласна санітарно-епідеміологічна служба працює під її керівництвом, виконуючи своє суспільне призначення в охороні здоров’я населення Одещини. Сама ж область має притаманні їй територіальні особливості у виникненні та розповсюдженні інфекційних захворювань, що потребує професійної послідовності та пильного держсаннагляду. Та й розвиватися профілактична медицина здатна лише за умови розуміння її нагальних проблем владними структурами і вкладення коштів для їх вирішення. Відомо теж, що економічна нестійкість сьогодення не дає шансів санітарній службі працювати у розслабленому режимі.
Головний державний санітарний лікар Одеської області, заслужений лікар України, кандидат медичних наук Любов Гнатівна Засипка звертає увагу на найбільш вразливі моменти практичної діяльності служби.
— Розвиток суспільства, економіки в умовах науково-технічного прогресу значно розширили сферу дії органів держсаннагляду не лише з питань профілактики інфекційних захворювань, а й безпеки життєдіяльності людини. Зростає технічне навантаження на довкілля, спричиняючи його деградацію та збільшуючи негативний вплив на здоров’я. Доля інфекційної захворюваності в загальному розкладі чинників такого впливу незначна, проте істотною є небезпека епідемічного поширення цих захворювань, і держсанепідслужба сьогодні ефективно здійснює свою профілактичну функцію.
Діяльність держсаннагляду щодо забезпечення санепідблагополуччя населення регламентується, в першу чергу, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», законами «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про питну воду», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Водним і Земельним Кодексами України та цілим рядом інших законодавчих і нормативних документів. Треба сказати, що фінансування санепідслужби здійснюється далеко не в повному обсязі від реальної потреби: для того, щоб виконати необхідні заходи з моніторингу довкілля та слідження за санепідфоном, ми заробляємо кошти на утримання лабораторної бази, проведення ремонтів, функціонування спеціального транспорту. Одеська область як прикордонна, південна територія, морські, повітряні та наземні транспортні ворота країни, особливо уразлива відносно заносу інфекційних захворювань, тому ми повинні тримати під постійним контролем і стан техногенного забруднення довкілля, і поширення збудників інфекційних захворювань в оточуючому середовищі.
Нові законодавчі акти, прийняті Урядом останнім часом щодо упорядкування державного нагляду та видачі дозвільних документів, ставлять перед нами завдання щодо перегляду стереотипних підходів до роботи та введення більш високих кваліфікаційних рівнів у здійсненні держсаннагляду. Законом встановлено, що об’єкти підвищеного епідризику можуть планово обстежуватись лише 1 раз у квартал з попереднім повідомленням керівника об’єкту, а інші — від 1-2 разів на рік до періодичного: 1 раз у 3 роки. Такі обмеження кількості обстежень потребують комплексності у роботі та повного визначення необхідних оздоровчих заходів, цільових лабораторних досліджень високої інформативності. Закон вимагає від нас не лише обмежень кількості обстежень об’єктів, але і підвищення ефективності за рахунок комплексності та якості.
Разом з нами функціонує ще цілий ряд органів державного нагляду, таких як ветеринарно-санітарний нагляд, природоохоронні органи, інспекція захисту прав споживачів, укрчастотнагляд та інші.
Слабкість нашого санітарного законодавства, нечіткість його положень та формулювань призводять до ускладнень у роботі служби, виконання нею дій не за призначенням, дублювання функцій інших структур нагляду. Через те інколи виникають непорозуміння не лише у відносинах з правозахисними та владними структурами, а і з населенням, особливо, при розгляді скарг.
Необхідно гармонізувати санітарне законодавство з іншими законами, визначитись з розподілом функцій, матеріально-технічною базою та штатною структурою, яка б відповідала професійним завданням, створити нормативну базу для всіх об’єктів держсаннагляду, визначитись, нарешті, з цими об’єктами.
Слід зауважити, що частина нормативних документів, якими користується держсанепідслужба, існує ще з часів СРСР, до цього часу не коригувалась, нові соціальні умови створили цілий ряд об’єктів, нормативи для яких все ще не розроблені. В основному це об’єкти, що відносяться до індивідуальної трудової діяльності та малого підприємництва.
Країна у своєму розвитку спрямована на європейську інтеграцію, а це вимагає гармонізації існуючої нормативної бази відповідно до європейського законодавства.
Ми постійно звертаємось до Міністерства охорони здоров’я щодо прискорення виконання наукових розробок нових нормативних документів, і за його дорученням нами були виконані та передані для розгляду проекти чотирьох СанПіНів з різних питань водопостачання, у нас є напрацювання ще шести таких документів.
— З якими труднощами, пов’язаними з водопостачанням, зіткнулась служба останнім часом?
— Ряд неочікуваних обставин 2008 року могли ускладнити стан інфекційної захворюваності в області і створювали загрозу виникнення епідускладнень. Це, в першу чергу, катастрофічні повеневі явища у верхів’ях р.Дністер, що вплинули на якість річкової води в районі водозабору міськводопроводу, а також ранній ріст сезонних захворювань кишковими інфекціями в умовах високих температур.
Цілеспрямована робота щодо забезпечення населення доброякісною питною водою, яка проводилась в області у тісному контакті держсанепідслужби і органів влади, дозволила звести до мінімуму водний фактор у причинах поширення кишкових інфекцій, а спільні та злагоджені дії дали змогу у такій непростій ситуації, вперше за багато років, добитись зниження цієї захворюваності по всіх нозологічних одиницях.
У 2009 році вони знизились на 8,6%, але залишаються вищими ніж середні по країні. Основними шляхами передачі були контактний та харчовий, пов’язаний з вживанням продуктів, придбаних на ринках, у торговельних павільйонах та виготовлених в домашніх умовах. Захворюваність на гепатит А, незважаючи на циклічний ріст, утримувалась на стабільному рівні, а на вірусні гепатити В та С знизилась відповідно на 3% та 8%. У першу чергу цьому сприяло виконання основних заходів, закладених до «Комплексної програми профілактики захворюваності на вірусний гепатит в Одеській області на 2004-2008 рр.» та постійна увага до її реалізації, систематичне заслуховування у обласній раді на засіданні комісії з питань охорони здоров’я. З метою профілактики захворюваності нами проводилась щеплювальна робота і рейди перевірки щодо поліпшення санепідрежиму на таких об’єктах, як стоматологічні кабінети та поліклініки, медичні стаціонари, перукарні. Вжито жорстких заходів аж до припинення діяльності окремих об’єктів на період усунення порушень, та результат того вартий: захворюваність на парентеральні гепатити знижено.
Ми не маємо внутрішньолікарняних заражень такою грізною інфекцією, як ВІЛ-СНІД, епідемічне поширення якої все ще не має тенденції до зниження.
Нагляд за організацією заходів з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій санепідслужбою області закладено у «Концепцію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на 2008-2012 роки». Крім того, на сьогодні ми маємо ряд директивних документів МОЗ України, що затверджують методичні рекомендації з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологоводопоміжних, хірургічних стаціонарах, по визначенню антибіотикочутливості мікрофлори в лікувальних закладах.
Минулого року завершили свою дію три обласні цільові профілактичні програми: з профілактики ВІЛ-інфекції СНІДу, гепатитів, сальмонельозу. Зважаючи на отриманий позитивний результат, готуються нові програми, не дивлячись на економічну скруту, намагаємось добитись виділення необхідних коштів для подальшого здійснення профілактичних заходів, поліпшення санітарного благоустрою населених пунктів, забезпечення населення доброякісною питною водою, оздоровлення довкілля.
У поточному році основною причиною виникнення кишкових захворювань було вживання харчових продуктів домашнього виготовлення, інфікування яких посилювалось внаслідок порушення термінів та умов зберігання. Ми мали навіть два побутових спалахи захворювань серед учасників сімейних урочистостей. Зрозуміло, що у таких випадках наші профілактичні заходи обмежуються санітарно-освітньою роботою та боротьбою за безпеку продуктів, які виробляються на підприємствах та реалізуються у торговельній мережі і на узаконених ринках.
Спільно з державною ветеринарною службою, головним управлінням у справах захисту прав споживачів, головним управлінням агропромислового комплексу були перевірені умови заготівлі, випуску та реалізації молока і молочної продукції, м’яса і м’ясної продукції, риби та виробів із них, м’ясо-рослинних та рибних консервів та умови реалізації цієї продукції у торговельній мережі.
Майже на третині ринків здійснені реконструкції зі створенням належних санітарно-гігієнічних умов для реалізації продукції.
Досягнуті позитивні результати у підвищенні епідемічної надійності основних груп харчових продуктів, таких як молочні, рибні, м’ясні, кондитерські вироби.
Особливостями області як прикордонного регіону, в який завозиться широкий асортимент імпортних продуктів, обумовлюється необхідність постійного проведення висококваліфікованої державної санепідекспертизи харчових продуктів.
Послідовність санепідслужби у здійсненні профілактичних заходів, поліпшенні санітарного благоустрою населених пунктів, забезпеченні населення доброякісною питною водою, оздоровленні довкілля мають принести свої результати.
— А які тенденції проявляє одна з найбільш хвилюючих проблем сьогодення — захворюваність на туберкульоз?
— Що стосується захворюваності на туберкульоз, то економічна криза поповнить групи ризику з туберкульозу... Ми будемо спільно з працівниками центрів зайнятості та протитуберкульозних закладів добиватись забезпечення повноти виконання медоглядів. Адже лише за умов своєчасного виявлення хворих та їх лікування можна утримати хоча б ту хитку позитивну тенденцію у стриманні росту захворюваності, яку досягнуто на сьогодні.
Коли ж давати оцінку самій перспективі санепідситуації в нашій області, то є передумови її подальшої стабілізації, для чого необхідні і напружена співпраця держсанепідслужби з усіма владними структурами та зацікавленими організаціями, і виконання запланованих профілактичних заходів, а головне — відповідальне ставлення самого власне населення до свого здоров’я.
— Турботу про людське здоров’я закладено також і до програмних документів, що покликані (крім усіх інших, що стосуються держсаннагляду) стежити за довкіллям спільно з різними відомчими структурами.
— Держсанепідслужба сьогодні є суб’єктом системи моніторингу довкілля в області, що передбачено Регіональною програмою моніторингу довкілля області на 2006-2010 роки. Ця програма прийнята на виконання Постанови Кабінету Міністрів. У минулому році нами зроблені перші кроки в цій системі: виконані в рамках планів дослідження стану повітря, води з водопроводів та відкритих водоймищ. Проте слід зазначити, що ця робота потребує подальшого удосконалення не тільки в рамках держсанепідслужби. Необхідно мати чітко функціонуючу структуру моніторингу з обміном інформацією між усіма учасниками системи, її публікації за встановленими обсягами, а ця робота потребує не лише намірів, а й необхідних коштів, які, на жаль, відсутні.
Щодо спостереження за циркуляцією інфекційних збудників в об’єктах оточуючого середовища, то така робота виконується постійно і в значних обсягах. Ми відсліджуємо циркуляцію вірусів, мікробів, найпростіших та інвазійного початку в грунтах, воді, харчових продуктах,приміщеннях, серед людей та тваринного світу,залучаючи, у разі необхідності, до цієї роботи ветеринарів, екологів. Це — система слідкування за санепідфоном і функціонує вона вже багато років.
Але ж, як відомо, наша задача, наша мета як працівників профілактичної медицини не обмежується моніторуванням, призначення якого є допоміжним, головне для нас — досягти такого рівня санітарно-епідемічного благополуччя населення згідно Закону, за яким ми діємо, щоб упередити розповсюдження будь-яких інфекційних захворювань серед людей.