Помічник лікаря з гігієни харчування Раїса Федорівна Нульман у своїх спогадах назвала початок трудового шляху найкращим періодом життя. Можливо, ще й тому, що то були роки молодості, а все минуле здається нам світлішим: погане забувається, а добро пам’ять береже.
На роботу Раїсу Нульман, яка до цього вже встигла попрацювати в ФАПі та інфекційному відділенні Балтської ЦРЛ, приймав головний лікар Валерій Костянтинович Мажаров.

Головний державний санітарний лікар Балтського району Ігор Вічканов

Місто Балту заснували у другій половині XVI століття турки і кримські татари, збудувавши фортецю, яка стала їхнім форпостом у боротьбі проти Польщі. Слово «балта» по-турецьки означає «сокира». Коли 1791 року територія між Південним Бугом і Дністром відійшла до Росії, турецьку слободу Балту було включено до складу Катеринославського намісництва. Через 6 років Балту і Юзефгрод, два населені пункти, розмежовані річкою Ко димою, об’єднано в одне місто — Балту, що стала повітовим центром Подільської губернії. На початку XIX століття Балта стає одним з найбільших торговельних і ремісничих міст України, в якому вже в перші роки століття налічувалося близько 10 тисяч жителів. Родин, що жили з сільського господарства, було 497, у місті працювало 113 ремісників (кравці, шевці, майстри срібного і мідного литва, пекарі тощо). Розвивалася торгівля сільськогосподарською продукцією та ремісничими виробами, якій сприяли ярмарки, що проводилися в Балті двічі на рік.

Арцизская районная СЭС приспособленностью своего здания напомнила и другие станции: невысокое и потому кажущееся длинным, в надокучливый осенний дождь оно выглядело каким-то безлюдным. Однако первое впечатление оказалось обманчивым, так как едва вступив на порог, мы, попавшие под стремительный ливень, замерли от внезапно охватившего домашнего уюта, комнатной зелени, украшавшей и проходную комнатку секретаря, и собственно кабинет главврача. У источавшей приветливое тепло грубки находиться было особенно приятно (вот преимущество печного, дедовского отопления).
Близилось обеденное время и вот-вот должна была появиться хозяйка — Татьяна Анатольевна Мельник, главный государственный санитарный врач района.