Головний державний санітарний лікар Любашівського району Надія ШевченкоСмт. Любашівка виникло на початку XVIII століття обабіч балки Довгенької. За ревізією 1859 року, в Любашівці налічувалось 45 дворів, 290 жителів, переважно кріпаків. Любашівський район утворено в 1926 році. Він розташований в північній частині області і межує на півночі з Савранським та Балтським, на заході — з Ананьївським районами Одеської області, а на сході — з Кривоозерським районом Миколаївської. По території району протікають річки Кодима та Тилігул, є 45 ставків.
За даними 1969 року, в районі проживало 48 тисяч чоловік, майже 80% — сільських мешканців. Переважало сільськогосподарське виробництво (рослинництво та тваринництво); на 8 промислових підприємствах, серед яких Заплазький цукровий завод та Любашівський маслозавод, налічувалося 1457 робітників та службовців; торговельна мережа складала 166 магазинів, працювало 38 закладів громадського харчування.
Медичну допомогу населенню надавали 6 лікарень на 285 ліжок, 31 ФАП, 11 колгоспних пологових будинків.
Головний державний санітарний лікар Красноокнянського району Володимир ВоронянськийКрасноокнянський район розташований в північно-західній частині Одеської області. Територія району — 1 тис. кв. км — пересічена глибокими балками і ярами. Тут 11 водоймищ, 2 річки (Тростянець і Мокрий Ягорлик, обидві впадають в річку Дністер).
На півночі район межує з Котовським, на сході — з Ананьївським, на півдні з Фрунзівським районами Одеської області, на заході з Дубосарським районом ПМР. В Красноокнянському районі налічується 50 населених пунктів.
Главный государственный санитарный врач Котовского района Анатолий ЯковленкоКотовский район расположен на северо-западе Одесской области, его общая площадь 99 671 га. Граничит с Молдавией, Кодымским, Красноокнянским и Ананьевским районами. В районе 63 населенных пункта с центром г. Котовск. Радиус обслуживания — 35 км. Через район проходит железная дорога Киев-Одесса.
Исторический экскурс. До 1935 года Котовск носил другое название, связанное, по мнению исследователей, с молдавским словом «бир», что означает «дань», — Бирзула, Бирзулово, Бирзолово... Здесь, как считают, был сосредоточен сбор дани с подчиненного на этой территории населения. Большую часть населения Бирзулы составляли беглецы с Правобережья, которое было во владении Польши. Дань собирали татары, а затем турки (одну десятую со всей прибыли).
