Надія Григорівна Шевченко довгий час працювала педіатром в районній лікарні, але потяг до санітарної справи відчувала завжди і, очевидно, ще й під впливом професії старшого брата, інфекціоніста й санітарного лікаря-епдеміолога Сергія Григоровича Жмурко. Тісні родинні зв’язки, завдяки яким вона була завжди в курсі найболючіших проблем профілактичної медицини, привели Надію Шевченко до рішення перейти на її терени.
— Був такий момент. Я працювала педіатром, і мені наш головний лікар каже: «Ваш брат спеціалізувався по інфекційних хворобах, а у нас нема кому в інфекційному відділенні працювати, йдіть попрацюйте...»

Любашівська районна санепідстанція існувала і працювала ще в довоєнні роки. У квітні 1944 року вона відновила свою работу після визволення району від фашистських окупантів. Станція була розміщена в старому селянському будиночку, який складався з трьох кімнат. Одну кімнату займала СЕС, сусідні — лабораторія та районний відділ охорони здоров’я. З меблів були лише столи і табуретки, зроблені власноруч. На місці колишньої СЕС зараз знаходиться приміщення районної ради.