Надія Григорівна Шевченко довгий час працювала педіатром в районній лікарні, але потяг до санітарної справи відчувала завжди і, очевидно, ще й під впливом професії старшого брата, інфекціоніста й санітарного лікаря-епдеміолога Сергія Григоровича Жмурко. Тісні родинні зв’язки, завдяки яким вона була завжди в курсі найболючіших проблем профілактичної медицини, привели Надію Шевченко до рішення перейти на її терени.
— Був такий момент. Я працювала педіатром, і мені наш головний лікар каже: «Ваш брат спеціалізувався по інфекційних хворобах, а у нас нема кому в інфекційному відділенні працювати, йдіть попрацюйте...»

Любашівська районна санепідстанція існувала і працювала ще в довоєнні роки. У квітні 1944 року вона відновила свою работу після визволення району від фашистських окупантів. Станція була розміщена в старому селянському будиночку, який складався з трьох кімнат. Одну кімнату займала СЕС, сусідні — лабораторія та районний відділ охорони здоров’я. З меблів були лише столи і табуретки, зроблені власноруч. На місці колишньої СЕС зараз знаходиться приміщення районної ради.

Головний державний санітарний лікар Любашівського району Надія Шевченко

Смт. Любашівка виникло на початку XVIII століття обабіч балки Довгенької. За ревізією 1859 року, в Любашівці налічувалось 45 дворів, 290 жителів, переважно кріпаків. Любашівський район утворено в 1926 році. Він розташований в північній частині області і межує на півночі з Савранським та Балтським, на заході — з Ананьївським районами Одеської області, а на сході — з Кривоозерським районом Миколаївської. По території району протікають річки Кодима та Тилігул, є 45 ставків.
За даними 1969 року, в районі проживало 48 тисяч чоловік, майже 80% — сільських мешканців. Переважало сільськогосподарське виробництво (рослинництво та тваринництво); на 8 промислових підприємствах, серед яких Заплазький цукровий завод та Любашівський маслозавод, налічувалося 1457 робітників та службовців; торговельна мережа складала 166 магазинів, працювало 38 закладів громадського харчування.
Медичну допомогу населенню надавали 6 лікарень на 285 ліжок, 31 ФАП, 11 колгоспних пологових будинків.