
Місто Балту заснували у другій половині XVI століття турки і кримські татари, збудувавши фортецю, яка стала їхнім форпостом у боротьбі проти Польщі. Слово «балта» по-турецьки означає «сокира». Коли 1791 року територія між Південним Бугом і Дністром відійшла до Росії, турецьку слободу Балту було включено до складу Катеринославського намісництва. Через 6 років Балту і Юзефгрод, два населені пункти, розмежовані річкою Ко димою, об’єднано в одне місто — Балту, що стала повітовим центром Подільської губернії. На початку XIX століття Балта стає одним з найбільших торговельних і ремісничих міст України, в якому вже в перші роки століття налічувалося близько 10 тисяч жителів. Родин, що жили з сільського господарства, було 497, у місті працювало 113 ремісників (кравці, шевці, майстри срібного і мідного литва, пекарі тощо). Розвивалася торгівля сільськогосподарською продукцією та ремісничими виробами, якій сприяли ярмарки, що проводилися в Балті двічі на рік.